"Географічне краєзнавство"

Глухівський міський  центр  позашкільної освіти Глухівської міської ради

Дослідницько-експериментальний відділ

 Виховний захід

на тему:

«Заповідники та заказники

як форма збереження окремих ділянок незайманої  природи»

Усний журнал

Керівник гуртка « Географічне краєзнавство»

 Ащеулова Інна Петрівна

Тема: заповідники та заказники як форма збереження окремих ділянок природи.

Мета: ознайомити вихованців із природоохоронними територіями України, свого регіону; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння працювати в групах, творчо розв’язувати поставлені завдання; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи, здійснювати екологічне виховання.

Завдання: закріпити поняття  «екологія»; поглибити теоретичні знання в області екології; закріпити уявлення про людину як частину природи; розширити знання вихованців про рідкісні види рослин та тварин, які занесені в Червону книгу України; формувати елементарного вміння передбачати наслідки своєї поведінки у навколишньому середовище та порівнювати свої дії з встановленими нормами поведінки; розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення, вміти аналізувати, узагальнювати, робити висновки; виховувати у дітей любов до природи й бережне ставлення до неї; вчити бачити прекрасне у навколишній природі.

Обладнання: комп’ютери, атлас «Фізична географія України», презентація гуртківців, Червона книга України.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Форма заняття: усний журнал.

Хід заняття

І. Вступна частина

  На дошці написані опорні слова. За допомогою цих слів напишіть поняття «екологія» (колективно).

  Екологія (від дав.-гр. οἶκος — житло, оселище, будинок, майно і λόγος — поняття, вчення, наука) — наука про взаємодії живих організмів і їх спільнот між собою і з навколишнім середовищем. Термін вперше запропонував німецький біолог Ернст Геккель в 1866 р. в книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Morphologie der Organismen»).

Екологія вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

  Давайте пригадаємо екологічні знаки:

-         З якою метою використовують екологічні знаки? (відповіді дітей)

-         Як ви вважаєте, охорона природи – справа тільки дорослих людей, чи школярі теж можуть внести свій вклад?

-         Так. Їх діяльність в природі різноманітна. Наприклад, захист тварин, які попали в біду або допомога взимку; боротьба із сміттям; виготовлення годівниць для птахів; підкормка звірів та птахів; встановлення табличок в місцях розповсюдження рідкісних рослин…

-         Як треба поводитися в природі?

-         Що таке Червона книга ? Давайте подивимось яким тваринам та рослинам загрожує безпека зникнення.

Це всього лише маленька частина тварин і рослин, яким погрожує безпека зникнення.

-         Як захистити природу від знищення?

Головне це бережне відношення до природи та створення природоохоронних територій.

-         Які території входять до природоохоронних територій?

Відповіді гуртківців:

До них належать: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

  Сьогодні на занятті мова буде йти про заповідники та заказники як форма збереження окремих ділянок природи.

ІІ. Основна частина

Презентація І групи

Заповідники

  Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського використання. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження.

У них заборонена будь-яка господарська діяльність людини. Закритий навіть прохід до заповідника без дозволу адміністрації. Тут повністю охороняється право дикої природи на існування.

Біосферні заповідники зберігають у природному стані найбільш типові природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під дією антропогенних чинників. В Україні біосферними заповідниками є Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський та Карпатський. Вони зорієнтовані на постійне спостереження за розвитком природних процесів, які мають всесвітнє значення.

Повідомлення гуртківців

Біосферний заповідник Асканія-Нова

Заповідник Асканія-Нова називають перлиною Півдня України. Це єдиний у Європі масив заповідного ковилового степу. Тут у вільному і напіввільному стані можна побачити копитних, представників усіх континентів планети: коней Пржевальського, зебр, антилоп, оленів, яків та зубробізонів.

Учені Асканії-Нової працюють над виведенням нових продуктивних видів сільськогосподарських тварин. Саме тут було виведено, наприклад, асканійську тонкорунну вівцю й українську білу свиню. Загалом в Асканії-Новій одержано близько 90 видів гібридів ссавців, а також птахів.

У заповіднику створено й чудовий дендропарк. Незважаючи на посушливий клімат цих районів, характерний для південної степової зони, парк має свій мікроклімат. Під прикриттям дібров та хвойних порід розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті барвінком, фіалками. Скрізь великими куртинами розкидані різноколірні бузки, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав’янистих і чагарникових квіткових рослин.

Карпатський заповідник

Належить до найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України. Майже 2,5 відсотки території Карпатського регіону знаходиться під охороною заповідника, екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій планеті, і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. З 2000 року Карпатський заповідник є українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екорегіону" У складі Карпатського заповiдника (КЗ), загальна площа якого становить 57880 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розмiщені на територiї Рахiвського, Тячiвського, Хустського та Виноградівського районiв Закарпатської областi в межах висот від 180 до 2061 м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин і тварин.
У заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку.
Карпатський заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною лабораторією для багатьох вітчизняних та іноземних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати".
Щороку Карпатським біосферним заповідником проводиться Міжнародна природоохоронна акція “Марш парків”, присвячена Всесвітньому Дню Землі. Під час її проведення організовуються науково-популярні лекції, бесіди, учнівські конференції, "круглі столи", вікторини, екологічні ігри, конкурси тощо.     

Крім того, до Національного Дня довкілля працівниками заповідника запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої на збереження карпатської природи. "День довкілля" - акція реальної допомоги навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та підприємствами міста, а також школами проводяться толоки, екологічні десанти тощо.
         Традиційними є також екоосвітні акції "День заповідника", "Тиса - срібна ріка краю", "Екологічний тиждень", що проводяться протягом року.
Особливо важливою є також організація на базі Карпатського біосферного заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є Всеукраїнський наметовий табір-експедиція "Ойкос", що вже вісім років поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.
Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові - Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин. Карпати за винятком певної території високогір'я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.
Охорона лісу - це в першу чергу, турбота не про дерева, а про людей, їхній добробут і здоров'я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто приходить у ліс, був його другом. Отже, ліс вимагає любові й розуміння.

Презентація ІІ групи

Заказники

На відміну від заповідників, заказники — це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту чи певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. Прикладом заказника є Арабатський ботанічний, що розташований на Арабатській Стрілці у Криму. Тут охороняється степова солончакова рослинність (солонець, кермек, сарсазан), що збереглася в природному стані.

На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарську, наукову та іншу діяльність, що не суперечить меті й завданням заказників, проводять з дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їх охорони та збереження. Тому під час відвідування природоохоронних територій потрібно строго дотримуватися вимог: не палити багаття, не залишати сміття, не збирати рослини, не лякати тварин, дотримуватися тиші.

2. Природоохоронні території свого регіону

  

І. Природна спадщина  Сумщини

Природно-заповідний фонд Сумської області створений з метою збереження природних територіальних комплексів і об'єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність. Станом на 01.01.2012 року в області нараховується 230 природно-заповідних об'єктів загальною площею 159088,28 га, яка становить 6,7 % від площі області, що вище середнього показника по Україні (4,7%).

В тому числі на території лісового фонду Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства знаходиться 78 об'єктів природно-заповідних фондів на загальній площі 23010,2 га.

Для охорони відбиралися типові або унікальні природні території та об'єкти, а також ті з них, які продовжують зберігати високе різноманіття рослинного і тваринного світу.

ІІ. Заповідні ліси Сумщини 

«Боровий» - зоологічний заказник місцевого значення, Білопільський район, Сумське лісництво, площа 163,0 га, затверджений в 1981 році. Тут мешкають дикі тварини: козулі, кабани, єнотовидна собака, бобри. Уричище знаходиться біля річки Вир і Сейм, де ростуть насадження вільхи чорної, осики, тополі.

«Джерело Вакалівське» - гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Сумський район, Пісчанське лісництво, площа 1,0 га, затверджена в 1972 році. Вакалівське урочище – долина підземних джерел з лікувальною мінеральною водою.

Заповідні урочища Ямпільського району затверджені у 1970 році – «Ділянка лісу» - Кремленське лісництво, площа 1,6 га), «Ділянка лісу» (Свеське лісництво, площа 20,1 га), Кремленська дача (Орлинське лісництво, площа 6,5 га). Природний деревостан сосни віком понад 100 років.

«Битицький» - ландшафтний заказник місцевого значення, Сумський район, Сумське та Могрицьке лісництва, площа 867,5 га, затверджений у 1984 році. Заплава річки Псел у поєднанні з липово-кленово-дубовим лісонасадженням природного походження.

«Сеймський» - регіональний ландшафтний парк, який розташований на території Путивльського, Контопського, Кролевецького, Буринського районів, площа 98857,9 га, затверджена 1995 року. Соснові, дубові, липово-дубові та кленово-дубові ліси, в нижньому ярусі яких багато «червоно книжкових» трав'янистих рослин. До складу регіонального ландшафтного парку входять: «Мутинський» - ботанічний заказник місцевого значення (Конотопський район, площа 347,2 га), де є один з найбільших збережених у природному стані лісовий масив в долині Сейму; «Новослобідські дуби» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення (Путивльський район, площа,0,04 га) – екземпляри дубів віком більше 450 років; Драгомирівщина – заповідне урочище (Конотопський район, площа 6,5 га) – старий парк на місці садиби Драгомирових; урочище «Боромля» - зоологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення (Конотопський район, площа 55,0 га) – острів у заплаві Сейму, вкритий природним дубовим деревостаном та луками, де мешкають колонії сірої чаплі.

Деснянсько-старогутський - національний природний парк (Середино-Будський район, площа 16 215 га, затверджений 1999 року). Унікальний за різноманіттям флори і фауни. Лісові угрупування багаті видами північного походження, які не зустрічаються більше ніде на Лівобережжі. Тут знаходяться 19 видів рослин і 27 видів тварин, що занесені до Червоної книги України.

«Банний яр» - ботанічний заказник загальнодержавного значення, Сумський район, Могрицьке лісництво, площа 236,0 га затверджений 1974 року. Ділянка одного з найбільших у лісостеповій зоні України масивів широколистного лісу, місце зростання рідких реліктових видів, у тому числі лунарії оживаючої (Червона книга України).

Урочище «Великий Бір» - лісовий заказник загальнодержавного значення, Шосткинський район, Собицьке лісництво, площа 1231,0 га, затверджений 1978 року. Еталонні насадження сосни, закладені на боровій терасі Десни видатним вченим лісівником В.Д.Огієвським у 1897 році.

«Шалигінський» - ландшафтний заказник загальнодержавного значення, Глухівський район, територія Стариківської та Сосновської сільських рад (в тому числі Шалигінське лісництво – 2057,0 га) загальною площею 2868,1 га, затверджений 1980 року. Великі лісові масиви, типові для південно-західних відрогів Середньоросійських височин.

«Хухрянський» - гідрологічний заказник загальнодержавного значення на території Чернеччинської, Кардашівської, Хухрянської, Куземинської, В'язівської сільських рад (в тому числі Хухрянське лісництво – 115,0 га) загальною площею 4591,6 га, затверджений 1980 року. Цінні лісові масиви багаті фауністичним комплексом, в складі якого зустрічаються тварини, що занесені до Червоної книги України.

«Середньосеймський» - ландшафтний заказник загальнодержавного значення (Путивльський, Буринський, Білопільський, райони, площа 2020,8 га). Заплава Сейму вкрита широколистяними лісами. Лісова фауна найбільш повно представлена на території Конотопського району – 12 видів занесені до Червоної книги України, серед них – зубри, орел-карлик, жовна, лелека чорний та ін.

«Тростянецький» - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Тростянецький район, Нескучанське лісництво, площа 256,0 га, затверджений 1960 року. Багата дендрологічна колекція (близько 250 видів і форм деревних і чагарникових порід), історичні пам'ятки («Грот Німф», маєток Кеніга), екземпляри дубів віком понад 300 років.

«Прудищанський» - ландшафтний заказник місцевого значення, Ямпільський район, Прудищанське лісництво, площа 2538.0 га. Соснові, сосново-дубові і дубові ліси, віком близько 100 років, а також рідкісні для Полісся старі ялинові насадження. Серед фауни зустрічається тетерів, чорна лелека, борсуки.

«Литовський бір» - заповідне урочище, Охтирський район, Литовське лісництво, площа 914.2 га, затверджений 1972 року. Ділянка соснового лісу природного походження близько 200-річного віку.

«Журавлиний» - орнітологічний заказник загальнодержавного значення, Сумський район, Низівське лісництво, 258.0 га, затверджений 1982 року. Заплавні ліси Псла, де гніздяться колонії журавля сірого.

Заповідне урочище «Липова алея», Лебединський район, Радянське лісництво, площа 5.5 га. Ліс природного походження, де зустрічаються дуби, яким більше 235 років.

«Монастирський ліс» - ландшафтний заказник місцевого значення, Конотопський район, Бунякінське лісництво, площа 864.0 га, затверджений 1995 року. Природний масив кленово-дубового лісу, з притаманною йому різноманітною фауною.

Заповідні урочища Кролевецького району затверджені у 1970 році - «Ділянка лісу» (Грузчанське лісництво, площа 11.7 га), «Тіпка» (Грузчанське лісництво, площа 7.4 га). Унікальні дубові ліси природного походження, віком 120 років.

Висновок.

Прийом «Місце, де я почуваюся щасливим»

1. Нехай учні пригадають місце у природі, де вони почувалися щасливо, а потім місця, де вони взагалі були: подорожували, відпочивали, колись жили... Вони мусять пригадати все, що робить це місце приємним для них: затишок, краса пейзажу, квітів, спів птахів тощо.

2. Після цього кожен учень розповідає про своє улюблене місце сусіду по парті (робота в парах). Потім пари за власним вибором утворюють групи по чотири учасники, де кожен розповідає не про своє, а про улюблене місце свого партнера.

3. Поверніть учнів на попередні місця. Запропонуйте їм уявити, що могло б статися з їхнім улюбленим місцем, від чого воно могло б змінитися на гірше. Вони описують свої почуття, пов’язані з уявними негативними змінами, знаходять свого першого співрозмовника і обмінюються думками з приводу цих змін.

4. Завершується робота короткою загальною дискусією, у ході якої учасники (за бажанням) обмінюються враженнями.